Лекція на тему: Робочий час та час відпочинку

План лекції:
1.    Поняття та види робочого часу.
2.    Порядок дозволу та умови застосування надурочних робіт.
3.    Поняття та види часу відпочинку.
4.    Види, тривалість та порядок надання відпусток.

-1-
Робочий час – це час протягом якого праціник повинен виконувати свої трудові обов’язки та дотримуватись Правил внутрішнього розпорядку. Робочий час регулюється КЗпП україни, глава 4.
Виділяють такі види робочого часу: нормальний, скорочений та неповний.
1. Для нормального робочого часу характерним є встановлення двох нормативів:
- нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 год. на тиждень;
- тривалість щоденної роботи при 6-денному робочому тижні не може перевищувати 7 год. Розподіл робочого часу при 5-денному в законодавстві не закріплений, тому його визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства.
2. Скорочена тривалість робочого часу встановлюється:
1) для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень.
2) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - не більш як 36 годин на тиждень.
Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджується в порядку, встановленому законодавством.
Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших).
Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда.
Напередодні святкових і неробочих днів (стаття 73) тривалість роботи працівників скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.
Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин.
При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу.
Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.
Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.
Забороняється залучення до роботи в нічний час:
1) вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років (стаття 176);
2) осіб, молодших вісімнадцяти років (стаття 192);
Робота жінок в нічний час не допускається, за винятком випадків, передбачених статтею 175 цього Кодексу. Робота інвалідів у нічний час допускається лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (стаття 172).
3. Неповний робочий час встановлюється не законодавством, а угодою сторін, як при прийнятті на роботу, так і згодом.
Види неповного робочого часу: неповний робочий день, неповний робочий тиждень та поєднання неповного робочого дня та неповного робочого тижня.
На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід).
Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється.
На роботах з особливими умовами і характером праці в порядку і випадках, передбачених законодавством, робочий день може бути поділений на частини з тією умовою, щоб загальна тривалість роботи не перевищувала встановленої тривалості робочого дня.
На безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (статті 50 і 51).
-2-
Надурочні роботи, як правило, не допускаються. Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (статті 52, 53 і 61).
Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи тільки у таких виняткових випадках:
1) при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;
2) при проведенні громадсько необхідних робіт по водопостачанню, газопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв'язку - для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування;
3) при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт для значної кількості трудящих;
4) при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;
5) для продовження роботи при нез'явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов'язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником.
До надурочних робіт (стаття 62) забороняється залучати:
1) вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (стаття 176);
2) осіб, молодших вісімнадцяти років (стаття 192);
3) працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять (стаття 220).
Жінки, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, можуть залучатись до надурочних робіт лише за їх згодою (стаття 177).
Залучення інвалідів до надурочних робіт можливе лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (стаття 172).
Надурочні роботи можуть провадитися лише з дозволу профспілкового комітету підприємства, установи, організації.
Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.
Власник або уповноважений ним орган повинен вести облік надурочних робіт кожного працівника.
-3-
Час відпочинку – це час вільний від виконання трудових обов’язків і може використовуватися працівником на власний розсуд.
Законодавством встановлені такі види часу відпочинку:
    перерви протягом робочого дня (зміни);
    щоденний відпочинок (міжзмінна перерва);
    вихідні дні (щотижневий відпочинок);
    святкові й неробочі дні;
    відпустки.
Перерви протягом робочого дня. Відповідно до ст. 66 КЗпП перерва для відпочинку і харчування надається тривалістю не більше 2 годин. Така перерва повинна надаватись, як правило, через 4 години після початку роботи. Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового роз¬порядку. Працівники використовують час перерви на свій роз¬суд. На цей час вони можуть відлучатися з місця роботи. На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не мож¬на, працівникам повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу.
Законодавством також передбачені спеціальні перерви. При роботі на відкритому повітрі в холодну пору року за рішенням роботодавця встановлюються перерви для обігрівання.
Жінкам, котрі мають дітей віком до 1,5 року, крім загальної для всіх працівників перерви для відпочинку і харчування, надаються додаткові перерви для годування дитини. Ці перерви надаються не рідше ніж через 3 години після початку роботи тривалістю не менше 30 хвилин кожна. За наявності двох і більше грудних дітей тривалість такої перерви має бути не менше години.
Щотижневий безперервний відпочинок (вихідні дні) — його тривалість повинна бути не менш як 42 години. При 5-денному робочому тижні працівникам надається 2 вихід¬них дні на тиждень, як правило, підряд — у суботу і неділю. При режимі 6-денного робочого тижня працівникам надається 1 вихідний день. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихід¬ний день при 5-денному робочому тижні, якщо його не встанов¬лено законодавством, визначається графіком роботи підприємства, погодженим з профспілковим комітетом і, як правило, має нада¬ватися підряд із загальним вихідним днем.
Відповідно до ст. 71 КЗпП робота у вихідні дні забороняєть¬ся. Залучення окремих працівників до роботи в ці дні допускаєть¬ся з дозволу профспілкового комітету в таких виняткових ви¬падках:
1)    для відвернення громадського або стихійного лиха, вироб¬ничої аварії і негайного усунення їх наслідків;
2)    для відвернення нещасних випадків, загибелі або псування державного чи громадського майна;
3)    для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому нормаль¬ на робота підприємства, установи, організації в цілому або їх
окремих підрозділів;
4)    для виконання невідкладних навантажувально-розвантажу¬ вальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухо¬мого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.
Робота у вихідний день компенсується за згодою працівника і власника наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі (ст. 72 КЗпП). До робіт у вихідні дні забо¬роняється залучати працівників, яким не виповнилось 18 років (ст. 192 КЗпП), вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до З років (ст. 176 КЗпП).
Святкові і неробочі дні. Законодавством України про працю передбачені такі святкові дні, робота в які не проводиться:
- 1 січня — Новий рік,
- 7 січня — Різдво Христове;
- 8 березня — Міжнародний жіночий день;
- 1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих;
- 9 травня — День Перемоги;
- 28 червня — День Конституції України;
- 24 серпня — День незалежності України.
Робота також не провадиться в дні релігійних свят; такі дні згідно зі ст. 73 КЗпП називаються "неробочими", чим підкрес¬люється їх недержавний характер. Проте держава, шануючи релігійні традиції переважної більшості населення, закріпила це положення у законі.
- 7 січня — Різдво Христове;
- один день (неділя) — Пасха (Великдень);
- один день (неділя) — Трійця.
Згідно зі ст. 67 КЗпП, у випадку, коли святковий або неробо¬чий день збігається з вихідним днем, вихідний день переносить¬ся на наступний після святкового або неробочого.

-4-
Відпустка — це час відпочинку, який обчислюється в кален¬дарних днях і надається працівникам зі збереженням місця роботи і заробітної плати.
Право на відпустки мають всі громадяни України, які перебу¬вають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
Не користуються правом на відпустку особи, які працюють за цивільно-правовими угодами; засуджені до виправних робіт без позбавлення волі; засуджені в період позбавлення волі.
Вперше в національному законодавстві у ст. З Закону "Про відпустки" передбачено право працівника у разі його звільнен¬ня (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) на не¬використану відпустку з наступним звільненням. Датою звіль¬нення в цьому разі є останній день відпустки.
Види відпусток. Законом України "Про відпустки" передба¬чено такі види відпусток:
1) щорічні відпустки:
- основна відпустка (ст. 6);
- додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7);
- додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8);
- інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
2)    додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15);
3)    творча відпустка (ст. 16);
4)    соціальні відпустки:
- відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (ст. 17);
- відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку (ст. 18);
- додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (ст. 19);
5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26).

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
Щорічна основна відпустка надається працівникам для від¬новлення працездатності тривалістю не менш як 24 календар¬них дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Святкові та неробочі дні (ст. 73 КЗпП) при визначенні тривалості щорічних відпусток та додат¬кової відпустки працівникам, які мають дітей (ст. 19), не врахо¬вуються. Це, так би мовити, мінімальна основна щорічна відпу¬стка — державний соціальний стандарт, нижче якого відпуст¬ка не може бути надана.
Особам віком до 18 років надається щорічна основна відпуст¬ка тривалістю 31 календарний день. При наданні працівнику від¬пустки у рік, коли йому виповнюється 18 років, тривалість її ви¬значається залежно від відпрацьованого ним часу: за рік, коли він був неповнолітнім, — із розрахунку 31 календарний день за робочий рік, а після досягнення повноліття — залежно від трива¬лості відпустки, встановленої для працівників відповідної про¬фесії.
Керівним, педагогічним, науково-педагогічним працівникам освіти та науковим працівникам надається щорічна основна від¬пустка тривалістю до 56 календарних днів.
Для певних категорій працівників щорічна відпустка склада¬ється з основної і додаткової відпустки.
Додаткові відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умо¬вами праці тривалістю до 35 календарних днів надаються пра¬цівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із негативним впли¬вом на здоров'я шкідливих виробничих факторів.
За особливий характер праці додаткова відпустка до 35 ка¬лендарних днів надається у двох випадках. По-перше, окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або ви¬конується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я.
За бажанням працівника щорічні додаткові відпустки можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або ок¬ремо від неї. Загальна тривалість щорічних основної та додат¬кових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних, гірничих роботах, 69 ка¬лендарних днів. Щорічні основна та додаткові відпустки нада¬ються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були вико¬ристані, як правило, до закінчення робочого року.
Законодавством також передбачаються й інші підстави для надання додаткових відпусток. Зокрема, за тривалий стаж робо¬ти. Державним службовцям, які мають стаж роботи в держав¬них органах більше 10 років, надається додаткова відпустка три¬валістю до 15 календарних днів. Суддям надається додаткова відпустка тривалістю 15 календарних днів за стаж роботи по¬над 10 років тощо.
Порядок надання відпусток. Право працівника на щорічні основну та додаткову відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві.
Щорічні відпустки повної тривалості до настання 6-місячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються: 1) жінкам — перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда; 2) інвалідам; 3) особам до 18 років; 4) чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами; та ін.
За бажанням працівника (ст. 10 Закону "Про відпустки") у зручний для нього час щорічні відпустки надаються: 1) особам віком до 18 років; 2) інвалідам; 3) жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї; 4) жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інвалі¬да; 5) одинокій матері (батьку), які виховують дитину без бать¬ка (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім осо¬бам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків; 6) дружинам (чоловікам) військо¬вослужбовців; 7) ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; 8) ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також осо¬бам, на яких поширюється чинність Закону України "Про ста¬тус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 9) батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу; 10) і в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або тру¬довим договором.
Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату почат¬ку відпустки не пізніше як за два тижні до встановленого графі¬ком терміну.
На вимогу працівника щорічна відпустка повинна бути пере¬несена на інший період у разі:
1) порушення власником або уповноваженим ним органом терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки;
2) несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки.
Щорічна відпустка повинна бути перенесена роботодавцем на інший період або продовжена в разі:
1)    тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у вста¬новленому порядку;
2)    виконання працівником державних або громадських обо¬в'язків, якщо, згідно з законодавством, він підлягає звільненню на цей час від основної роботи зі збереженням заробітної плати;
3)    збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв'язку з навчанням.
Забороняється ненадання щорічних відпусток повної трива¬лості протягом 2 років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до 18 років та працівникам, які ма¬ють право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідли¬вими і важкими умовами чи з особливим характером праці.
На прохання працівника щорічну відпустку може бути поді¬лено на частини за умови, що основна безперервна її частина ста¬новитиме не менше 14 календарних днів.
Відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою пра¬цівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, знищення або псування майна підприємства за умови, що основна безперервна частина відпустки становити¬ме не менше 14 календарних днів, та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпу¬стки його працю оплачують з урахуванням суми, нарахованої на оплату невикористаної частини відпустки.
Додаткові відпустки у зв'язку з навчанням надаються не для відпочинку, а для складання випускних іспитів працівниками, які здобувають освіту.
Працівникам, які успішно навчаються без відриву від вироб¬ництва у вищих закладах освіти з вечірньою та заочною форма¬ми навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки:
1) на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, скла¬дання заліків та іспитів для тих, хто навчається на 1-му та 2-му курсах у вищих закладах освіти: І та II рівнів акредитації з вечірньою формою навчання — 10 календарних днів щорічно, III та IV рівнів акредитації з вечірньою формою навчання — 20 ка¬лендарних днів; незалежно від рівня акредитації із заочною формою навчання — 30 календарних днів щорічно; 2) на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на 3-му і наступних курсах у вищих закладах освіти: І та II рівнів акредитації з вечірньою формою навчання — 20 календарних днів; III та IV рів¬нів акредитації з вечірньою формою навчання — 30 календар¬них днів щорічно, незалежно від рівня акредитації, з заочною формою навчання — 40 календарних днів; 3) на період складан¬ня державних іспитів у вищих закладах освіти незалежно від рівня акредитації — 30 календарних днів; 4) на період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) студентам, які навчають¬ся у вищих закладах освіти з вечірньою та заочною формами навчання І та II рівнів акредитації — 2 місяці, а у вищих закладах освіти III і IV рівнів акредитації — 4 місяці.
Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготов¬ки, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 ка¬лендарних днів та за бажанням протягом 4 років навчання — один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50 % середньої заробітної плати працівника.
Творчі відпустки надаються працівникам підприємств, уста¬нов та організацій, незалежно від форм власності, за основним місцем їх роботи для закінчення дисертації на здобуття науко¬вого ступеня кандидата або доктора наук, для написання підруч¬ника, а також монографії, довідника тощо.
Творча відпустка для закінчення дисертації на здобуття нау¬кового ступеня кандидата наук тривалістю до 3 місяців, на здо¬буття наукового ступеня доктора наук — до 6 місяців та для написання підручника чи наукової праці — до 3 місяців надаєть¬ся працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із твор¬чою роботою. Якщо підручник чи наукова праця створюється авторським колективом, творча відпустка надається одному з його членів за письмовою заявою, підписаною всіма членами автор¬ського колектив. Творчі відпустки надаються працівникам по¬ряд з іншими відпустками, передбаченими законодавством, і оформляються наказом власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації. На час творчих відпус¬ток за працівниками зберігаються місце роботи (посада) та заро¬бітна плата.
Законом передбачено такі види соціальних відпусток: відпу¬стка у зв'язку з вагітністю та пологами (ст. 17); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку (ст. 18); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (ст. 19).
На підставі медичного висновку жінкам надається оплачува¬на відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю: 1) до пологів — 70 календарних днів; 2) після пологів — 56 ка¬лендарних днів (70 календарних днів — у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів. Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та полога¬ми обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів, а у разі народження двох чи більше дітей та у разі ускладнення по¬логів — 140 календарних днів. Вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів. Жінкам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастро¬фи, відпустка у зв'язку з вагітністю і пологами надається трива¬лістю 90 календарних днів до пологів і 90 календарних днів після пологів. Вона обчислюється сумарно і надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів, з оплатою в розмірі повного заробітку незалежно від стажу та місця роботи.
До відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за заявою жінки при¬єднати щорічну відпустку незалежно від тривалості її роботи в поточному робочому році.
За бажанням жінок після закінчення відпустки у зв'язку з ва¬гітністю та пологами їм надаються відпустки для догляду за ди¬тиною до досягнення нею 3-річного віку з виплатою за ці періоди допомоги за державним соціальним страхуванням. У випадку, коли дитина потребує домашнього догляду, жінці надається від¬пустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш, як до досягнення дитиною 6-річного віку. За рахунок власних коштів підприємства й органі¬зації можуть надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за ди¬тиною більшої тривалості. Відпустки для догляду за дитиною можуть бути використані повністю або частинами також бать¬ком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично до¬глядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опі¬ку дитину. У період перебування у відпустці для догляду за ди¬тиною жінка або особа, що здійснює такий догляд, можуть пра¬цювати на умовах неповного робочого часу або вдома зі збере¬женням права на одержання допомоги в період такої відпустки.
Жінці, яка працює і має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, жінці, яка усиновила дитину, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого пе¬ребування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину, за їх бажанням щорічно надається до¬даткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів без урахування вихідних.
Заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за 3 дні до її початку. У разі звільнення працівникові виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також за додаткові відпустки працівникам, які мають дітей.
У разі переведення працівника на роботу на інше підприєм¬ство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на ра¬хунок підприємства, на яке перейшов працівник.
За бажанням працівника частина щорічної відпустки замі¬нюється грошовою компенсацією, при цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні. Особам віком до 18 років замі¬на всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускаєть¬ся. У разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також за додаткові відпу¬стки працівникам, які мають дітей, виплачується спадкоємцям.
Відпустка без збереження заробітної плати, за бажанням працівника, надається в певних випадках в обов'язковому поряд¬ку. Це, зокрема, відпустка, яка надається матері або батьку, який виховує дітей без матері (в тому числі й у разі тривалого пере¬бування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, — тривалістю до 14 календарних днів щорічно; чоловікові, дружина якого пере¬буває у післяпологовій відпустці, — тривалістю до 14 календар¬них днів; матері або іншим особам, які фактично здійснюють догляд за дитиною, у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, — тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною 6-річного віку; ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про . статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", — трива¬лістю до 14 календарних днів щорічно; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, — тривалістю до 21 кален¬дарного дня щорічно; інвалідам І та II груп — тривалістю до 60 календарних днів щорічно; особам, які одружуються, — три¬валістю до 10 календарних днів; працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу — тривалістю до 7 або до 3 календарних днів (залежно від міри родинності, вказаної в ст. 25 Закону "Про відпустки") без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; працівникам для завершення санаторно-курортного лікування — тривалістю, визначеною у медичному висновку; працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі заклади освіти, — тривалістю 15 календарних днів (без ураху¬вання часу проїзду до навчального закладу та назад) і в деяких інших випадках, вказаних в ст. 25 Закону "Про відпустки".
За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.